Ласкаво просимо в країну знань

Важливо


Правова сторінка «Іменем закону» / Підліток і цивільно-правові відносини » Правоздатність і дієздатність.

Правоздатність і дієздатність.

1. Якими правами наділена дитина з моменту народження?

  Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обв’язки, незалежно від раси, статі, національності, мови, походження, роду занять, фізичного чи психічного стану здоров’я, майнового, соціального становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, належності до тих чи інших політичних партій та громадських організації тощо.
Цивільна правоздатність виникає у момент народження фізичної особи.

 

Виділяються особисті немайнові та майнові права.

  До немайнових прав відносяться ті права, які довічно належать фізичної особі від народження або за законом. Вони не мають економічного змісту та нерозривно пов’язані із особою. Насамперед особа наділяється усіма правами, що вказані у Конституції. Наприклад право на життя (ст.27), право на охорону здоров’я (ст.49), право на свободу та особисту недоторканість (ст.29) тощо.
Окрім Конституції України, фізична особа наділяється також і тими особистими немайновими правами, що встановлені ЦК, зокрема: право на донорство (ст.290 ЦК), право сім’ю (ст. 291 ЦК), право на ім’я (ст.294 ЦК) тощо.
До основних майнових прав фізичної особи відносяться: право власності (ст.13,41 Конституції, глава 23 ЦК), право на заняття підприємницькою діяльністю (ст.42 Конституції, ст.50 ЦК), право здійснювати будь-які правочини, що не суперечать актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст.203 ЦК), право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом тощо.
Відповідно до ч.4 ст.26 ЦК фізична особа здатна мати інші права, що не встановлені Конституцією України, іншим законом, якщо вони не суперечать актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.


2. У якому випадку наступає обмеження прав дитини (людини)?
Обмеження прав дитини (людини) може бути встановлені тількі у випадках, які встановлені Констітуцією України и Законами України.

Наприклад, засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.


3.Чи існують обмеження правоздатності в залежності від віку дитини?
Правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.

Хоча моментом виникнення цивільної правоздатності фізичних осіб законодавець визначив момент народження, він не припускає, що правоздатність це не природне право особи і вона набуває його одразу у повному обсязі. Законодавець вводить положення, відповідно до якого здатність мати окремі права та обов’язки пов’язується з досягненням фізичною особою відповідного віку, у випадках, встановлених законом. Це пов’язано насамперед з тим, що наявність у фізичної особи окремих суб’єктивних прав до досягнення нею певного віку може призвести до того, що хтось зможе зловживати її правами, а інколи навіть і завдавати шкоди її інтересам.


4.Що треба знати батькам про немайнові права дітей?
До досягнення дитиною певного віку, в її інтересах діють батьки (усиновлювачі) та піклувальники.

Вони приймають рішення щодо місця проживання дитини, місця навчання, піклуються про стан її здоров’я .
Крім того, батьки (усиновлювачі) та піклувальники здійсняють захист немайнових (право на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом) та майнових прав дитини (право власності) .


5.Хто і яким чином відстоює та захищає майнові і немайнові права дітей?
Правом відстоювати та захищати майнові і немайнові права дітей наділені, насамперед, батьки (усиновлювачі) та піклувальники. У випадку їх відсутності – посадови особі навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому проживає дитина, та органи опіки та піклування.


6.Що таке дієздатність і чим вона відрізняється від правоздатності?
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю є здатність фізичної особи своїми діями:
а) набувати собі цивільних прав;
б) здійснювати набути цивільні права;
в) створювати для себе цивільні обов’язки;
г) виконувати створені цивільні обов’язки;
д) нести відповідальність у разі невиконання створених для себе обов’язків.
Це означає, що фізична особа з метою забезпечення власних інтересів та потреб може не лише набувати цивільні права, але й здійснювати їх. Фізична особа повинна бути здатною адекватно відображати у своїй свідомості значення своїх дій та передбачати їх наслідки.
Цивільна дієздатність на відміну від правоздатності не може бути однаковою для усіх фізичних осіб. Вона може суттєво змінюватися і за змістом, і за обсягом залежно від обставин. Обсяг дієздатності встановлюється ЦК відповідно до віку для кожної категорії фізичних осіб:
- повнолітніх (ст.34 ЦК);
- неповнолітніх (ст.32 ЦК);
- малолітніх (ст.31 ЦК).
Окремо обсяг цивільної дієздатності може встановлюватись ЦК залежно і від інших індивідуалізуючи обставин, зокрема, таких як громадянство, стать, стан здоров’я, тощо.


7.Чи є дієздатною дитина у віці до 14 років?
Дитина, яка не досягла чотирнадцяти років іменується «малолітньою», а дієздатність, якою вона наділена – «частковою».

В зв’язку з незначним життєвим досвідом дитини та фактичну їх нездатність самостійно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, законодавець визначає, що практично усі права малолітніх реалізують за них власними діями їх законні представники (батьки, усиновлювачи чи опікуни).
Ст.31 ЦК визначає часткову дієздатність малолітніх у чітко визначеному обсязі. До таких дій малолітніх, які законодавець визнає правомірними та з якими пов’язує виникнення відповідних правових наслідків, віднесені:
- самостійне вчинення дрібного побутового правочину;
- здійснення особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом.
Під поняттям «дрібний побутовий правочин» розуміється правочин, який наділений наступними ознаками:
1.Стосується предмета, який має невисоку вартість.
2.Задовольняє побутові потреби малолітнього.
3.Відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього.
При цьому важливо щоб усі ці ознаки характеризували даний правочин у сукупності. Наявність одного з них не робить його дрібним.
Якщо все ж таки малолітнім був вчинений правочин, який виходить за межі дрібного побутового, то відповідно до ст. 221 ЦК він буде вважатися нікчемним, окрім випадку, якщо згодом він буде схвалений його батьками (усиновлювачами) чи одним із них, з ким він проживає, або опікуном.
Малолітня особа також може здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом. До таких прав належать:
- право на визнання малолітнього творцем об’єкта права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК);
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності (ст.423 ЦК);
- вимагати використання свого імені у зв’язку із використанням твору, якщо це практично можливо, або забороняється таке використання імені (ст.438 ЦК);
- використовувати псевдонім;
- надати відкриттю, автором якого він є, своє ім’я чи спеціальну назву (ст. 458 ЦК) тощо.
Захист вказаних особистих немайнових прав здійснюється законними представника малолітньої особи.
Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Підстави та порядок відшкодування шкоди, яка завдана малолітньою особою, визначається статтями 1178, 1181 ЦК.

Друкувати
2010 © РХМ - Розробка сайту