Ласкаво просимо в країну знань

Важливо


Правова сторінка «Іменем закону» / Закони в житті твоєї сім'ї » Дитина у сім'ї

Дитина у сім'ї.

1. Що таке сім'я, хто має право на створювання сім'ї?
Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Створити сім'ю має право людина, яка досягла шлюбного віку (чоловіки – 18 років, жінки – 17 років). Але за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. 
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. 
Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. 
Дитина відноситься до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

 


2. Якими правами наділена дитина у сім'ї?
Дитиною вважається фізична особа до досягнення повноліття (18 років). 
Малолітньою вважається дитина у віці до досягнення 14 років. 
Дитина у віці від 14 до 18 років – неповнолітня. 
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння та має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві. 
Дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Цивільним кодексом України, іншими правовими актами, визнаними в Україні. 
Права, які надані дитині чинним законодавством, можна поділити на особисті немайнові та майнові.


3. Які права дитини у сім'ї відносяться до особистих немайнових?
 
До особистих немайнових прав відносяться ті права, які належать дитині від народження або за законом. Вони не мають економічного змісту та нерозривно пов'язані із самою дитиною. 
По-перше, дитина має невід'ємне право на життя. 
Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. 
Батьки повинні забрати дитину із пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Якщо батьки не забрали дитину із пологового будинку, то його забрати мають право баб, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування. 
Батьки повинні не пізніше одного місяця з народження дитини зареєструвати дитину в державному органі реєстрації актів цивільного стану. 
Дитині надається прізвище (по прізвищу батьків), ім'я (за згодою батьків) та по-батькові (за іменем батька). Зміна прізвища, ім'я та по-батькові дитини можлива у випадках та в порядку, встановлених законодавством. 
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України (СК) батьки зобов'язані: 
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 
- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 
- поважати дитину. 
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 
   Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. 
   Дитина має право на збереження індивідуальності, вільно висловлювати свої думки.    Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом. 
   Ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органі згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в якнакрайших інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї тощо). 
   Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 СК). 
  Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. 
Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.


4. Як регулюються права батьків та дітей на майно?
 
Відповідно до ст.173 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. 
   При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. 
Якщо майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), таке майно є власністю дитини
Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. 
     Ст.176 СК України передбачається обов'язок батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. 
Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом. 
   Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. 
При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. 
    Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. 
    Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду. 
Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї. 
   Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України
Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. 
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. 
У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. 
    Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини. 
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до Цивільного кодексу України. 
    У разі смерті одного із батьків малолітні, неповнолітні, діти спадкодавця, спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ст.1241 ЦК Україин). 
    У випадку спадкування за законом діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, входять у першу чергу спадкоємців (ст.1261 ЦК України).



5. У чому полягає обов'язок батьків на утримання дитини та як він виконується?
Батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 
   Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. 
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. 
    За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. 
   Порядок визначення розміру та стягнення аліментів на утримання дитини регулюється     Сімейним та Цивільним кодексами України. 
    Крім сплати аліментів батьки зобов'язані брати участь участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст.185 СК).


6. На яких підставах може бути позбавлено батьківських прав?
Відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 
3) жорстоко поводяться з дитиною; 
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 
  Позбавлення батьківських прав здійснюється на підставі рішення суду. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 
    Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. 
    Батьківські права можуть бути поновлено за рішенням суду у порядку, передбаченому законодавством.


7. Як влаштовується дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав?
    
Відповідно до ст.167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та сестри, інші родичі. 
    Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування. 
    Дитину, яка позбавлена батьківського піклування, може бути усиновлено у порядку розділу ІVСімейного кодексу України.


8. Хто, крім батьків, має право брати участь у вихованні дитини?
  
Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. 
   Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. 
   Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень. 
   Також право брати участь у вихованні дитини маєть мачуха, вітчим, які проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою. 
   Всі спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК.

Друкувати
2010 © РХМ - Розробка сайту